Краса чарує, наче ранок,
І велич царську демонструє,
А кожний лагідний світанок
Тебе все знов і знов малює.
В твоїх обіймах, як в колисці -
Так тепло, лагідно, приємно,
В Дніпро - як в дзеркало - дивись ти
Поки ще сплять усі...Таємно.
Що бачиш ти в блакитній тиші?
Сади? Соборів куполи?
І пагорби все вище, вище
Все місто тягнуть, як воли.
Але в собі ти не розгледіш
Озерця, парки і двори,
І самостійно не розведеш
Стежин заплутаних ходи.
А ще скажу тобі, мій Київ,
Мій мужній воїн-чародій,
Ти - мій Герой, мій Твір, мій вияв,
Моє натхнення, вир подій!
Люблю гуляти містом-парком -
Каштани, квіти, світ очей,
І аромат зростає палко
Духмяних липових алей.
Твої будинки - витвір долі,
В цеглині кожній - давнина,
Я повертаюсь мимоволі...