«За вікном зима, сніг і вибори. Час мітингів і час швидких грошей. Соромно. Страшно соромно за себе. Я студентка, у якої не вистачає грошей. Соромно не через те, що їх немає, а через те, як я їх заробляю.
В гуртожитку на стіні бачу оголошення. Записуюсь і завтра ще до пар піду на мітинг. Просинаюсь о шостій, збираюсь. Купа студентів. Їдемо метро. Приїхали, шикуємося по чотири, перераховують не менше п’яти разів. Шеренгою крокуємо до сцени. Молоді багато. Усі танцюють, веселяться, щоб зігрітися. А я стою, майже не рухаючись, боюсь підняти очі. Мені так соромно за те, що я продаюсь, бо стою не за віру, не за ідею, а за гроші! Не хочу говорити за політиків — вони нікчеми. Не хочу говорити за вибори — вони куплені. Не хочу говорити за себе — я зрадниця. Хочу говорити про Україну — вона знедолена. Взяла у замерзлі руки гроші і пішла з замерзлим серцем».
Не указано, за кого был митинг.
